Історія міста
Як все починалось
Однак, перед тим, як Маріуполь став місцем жахливої війни, це було місто з багатою історією, засноване українськими воїнами-козаками в ХVI столітті як вартовий пост на річці Кальміус. Кальміуська паланка виконувала функції оборони від набігів татар з Кримського ханства або Ногайської орди. У 1778 році поряд з фортецею було засноване повітове місто Павловськ, яке може бути пов’язане з забороною козацтва в Російській імперії. Офіційний рік заснування Маріуполя – 1780. Назва “Маріуполь”, що означає “місто Марії”, була присвоєна в цей час.
Також в 1778 році до Маріуполя прибули переселенці з різних національностей – греки, вірменці, грузини, волохи, яких депортував імперський уряд з Криму. Це призвело до формування активного міста з різними національностями. Маріуполь став багатонаціональним містом, де жили греки з Кримського півострова, німці-меноніти, євреї, італійці, які займалися переважно торгівлею, завдяки розташуванню на узбережжі Азовського моря та в гирлі річки Кальміус. В околицях міста також розташовувалося багато риболовецьких підприємств, до 20 на узбережжі та навколо міста.
Також в 1778 році до Маріуполя прибули переселенці з різних національностей – греки, вірменці, грузини, волохи, яких депортував імперський уряд з Криму. Це призвело до формування активного міста з різними національностями. Маріуполь став багатонаціональним містом, де жили греки з Кримського півострова, німці-меноніти, євреї, італійці, які займалися переважно торгівлею, завдяки розташуванню на узбережжі Азовського моря та в гирлі річки Кальміус. В околицях міста також розташовувалося багато риболовецьких підприємств, до 20 на узбережжі та навколо міста.
На початку XIX століття Маріуполь став активно експортувати свою продукцію за кордон, що сприяло розвитку інфраструктури міста. У цей період було засновано Міський сад, відкрито громадську лазню, вулиці та площі міста були вимощені бруківкою, встановлені гасові ліхтарі для нічного освітлення. Завдяки процесу світової індустріалізації в Маріуполі з’явилися металургійні заводи. Перші з них були засновані бельгійцями та американцями. Рік 1897 вважається початком діяльності заводу “Російський провіданс” і заводу “Нікополь-Маріупольського товариства”. Перший був заснований бельгійцями, а другий – американцями під керівництвом американського інженера-конструктора Джуліана Кеннеді, тому був спроєктований за зразком високотехнологічних підприємств США того часу. З цього моменту Маріуполь став металургійним центром півдня України.
У 1917 році Маріуполь був захоплений більшовиками, які об’єднали заводи “Нікополь-Маріупольський” та “Російський провіданс” в один завод, який отримав назву заводу імені Ілліча. А в 1933 році завод “Азовсталь” випустив свій перший чавун. У XXI столітті ці заводи стали одними з найбільших та найпотужніших металургійних підприємств в Україні.
У 1917 році Маріуполь був захоплений більшовиками, які об’єднали заводи “Нікополь-Маріупольський” та “Російський провіданс” в один завод, який отримав назву заводу імені Ілліча. А в 1933 році завод “Азовсталь” випустив свій перший чавун. У XXI столітті ці заводи стали одними з найбільших та найпотужніших металургійних підприємств в Україні.
У період Другої світової війни, це місто опиняється під німецькою окупацією. Проте, після звільнення від нацистської влади в 1948 році, радянська влада перейменовує його на Жданов на честь відомого радянського політика Андрія Жданова, який відомий також як провідник кампанії з посилення партійного контролю над культурним життям в СРСР, відомої як “ждановщина”. Проте, в 1989 році, коли СРСР вже був на межі розпаду, місцева громада вирішила повернути місту його історичну назву. В тому ж році пам’ятники Жданову були демонтовані, а музей, присвячений йому, закрито. Маріуполь знову став Марією, і став важливим металургійним центром після незалежності України. З його майже півмільйонним населенням, у 2002 році він був визнаний найкращим містом України за рівнем благоустрою.
Незважаючи на війни та революційні події, багата частина дореволюційної забудови в Маріуполі була збережена, кожна будівля є пам’яткою архітектури. Під час російської військової агресії в Україну в 2014 році Маріуполь, який є важливим сухопутним коридором до Кримського півострова, був окупований, але швидко визволений українськими військовими. В цей час місто висловило свою рішучу та непохитну позицію: “Маріуполь – це Україна”. Воно стало адміністративним та культурним центром Донбасу після окупації Донецька, розквітло та стало привабливим для інвестицій.
Незважаючи на війни та революційні події, багата частина дореволюційної забудови в Маріуполі була збережена, кожна будівля є пам’яткою архітектури. Під час російської військової агресії в Україну в 2014 році Маріуполь, який є важливим сухопутним коридором до Кримського півострова, був окупований, але швидко визволений українськими військовими. В цей час місто висловило свою рішучу та непохитну позицію: “Маріуполь – це Україна”. Воно стало адміністративним та культурним центром Донбасу після окупації Донецька, розквітло та стало привабливим для інвестицій.
Однак, перед тим, як Маріуполь став місцем жахливої війни, це було місто з багатою історією, засноване українськими воїнами-козаками в ХVI столітті як вартовий пост на річці Кальміус. Кальміуська паланка виконувала функції оборони від набігів татар з Кримського ханства або Ногайської орди. У 1778 році поряд з фортецею було засноване повітове місто Павловськ, яке може бути пов’язане з забороною козацтва в Російській імперії. Офіційний рік заснування Маріуполя – 1780. Назва “Маріуполь”, що означає “місто Марії”, була присвоєна в цей час.
Також в 1778 році до Маріуполя прибули переселенці з різних національностей – греки, вірменці, грузини, волохи, яких депортував імперський уряд з Криму. Це призвело до формування активного міста з різними національностями. Маріуполь став багатонаціональним містом, де жили греки з Кримського півострова, німці-меноніти, євреї, італійці, які займалися переважно торгівлею, завдяки розташуванню на узбережжі Азовського моря та в гирлі річки Кальміус. В околицях міста також розташовувалося багато риболовецьких підприємств, до 20 на узбережжі та навколо міста.
24.02.2022
У 1 березня 2022 року, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, місто Маріуполь опинилося в блокаді російських військ. Росіяни перешкоджали завезенню гуманітарної допомоги в місто, незаконно вивозили місцевих жителів на території, підконтрольні Росії.
Пізніше в світі стали свідками безжалісних терактів, коли російські авіабомби прицілилися в Маріупольський пологовий будинок №2, де перебувало багато вагітних жінок, немовлят і медичних працівників; Маріупольський драматичний театр, який став масовим поховальним місцем для майже 600 мирних жителів; Маріупольську школу мистецтв №12, де переховувалося близько 400 цивільних. Весь світ побачив, як українські захисники героїчно та самовіддано обороняли завод “Азовсталь”, який став прихистком для понад тисячі мирних маріупольців і поранених українських бійців та став останньою зоною в місті, що залишилася під контролем України. Міжнародна спільнота вимагала від Росії припинити вогонь та відкрити зелений коридор.
Пізніше в світі стали свідками безжалісних терактів, коли російські авіабомби прицілилися в Маріупольський пологовий будинок №2, де перебувало багато вагітних жінок, немовлят і медичних працівників; Маріупольський драматичний театр, який став масовим поховальним місцем для майже 600 мирних жителів; Маріупольську школу мистецтв №12, де переховувалося близько 400 цивільних. Весь світ побачив, як українські захисники героїчно та самовіддано обороняли завод “Азовсталь”, який став прихистком для понад тисячі мирних маріупольців і поранених українських бійців та став останньою зоною в місті, що залишилася під контролем України. Міжнародна спільнота вимагала від Росії припинити вогонь та відкрити зелений коридор.
Країна-агресор не відреагувала на заклики міжнародної спільноти і не поспішала припинити насильство. Маріуполь постраждав від катастрофічних руйнувань: російська армія вбила десятки тисяч мирних мешканців міста, залишивши за собою зруйновані будівлі. Для приховування масштабів своїх злочинів російські окупаційні війська використовували мобільні крематорії для спалювання тіл загиблих. З початку травня, коли останні захисники Маріуполя, що перебували на заводі “Азовсталь”, здавали зброю згідно з наказом українського командування, місто повністю перебуває під окупацією.
Маріуполь став символом жорстокої війни і геноциду, свідченням безповаги ворога до культурної спадщини та людського життя. Російські війська знищили велику кількість архітектурних пам’яток, музеїв, театрів, навчальних закладів, скверів та лікарень. Зруйновані багатоповерхівки залишилися чорними вигорілими ранами на тлі спустошеного міста, яке колись було сповнене життям і миром. Однак цього світу вже немає.
Маріуполь став символом жорстокої війни і геноциду, свідченням безповаги ворога до культурної спадщини та людського життя. Російські війська знищили велику кількість архітектурних пам’яток, музеїв, театрів, навчальних закладів, скверів та лікарень. Зруйновані багатоповерхівки залишилися чорними вигорілими ранами на тлі спустошеного міста, яке колись було сповнене життям і миром. Однак цього світу вже немає.
